Розробив: викладач Вашкевич В.І.

 

УКРАЇНСЬКА ГЕТЬМАНСЬКА ДЕРЖАВА ТА ПАВЛО СКОРОПАДСЬКИЙ

Гетьманський переворот

Лютий-березень 1918р. – окупація України німецькими військами. УЦР виявилась неспроможною забезпечити вивезення до Німеччини продовольства згідно з підписаним договором. Українські політичні групи консервативного спрямування й офіцери українізованих частин та Вільного козацтва вступили в контакт з німецьким командуванням для встановлення в Україні твердої влади, а це було б для Німеччини гарантією успішного вивезення продовольства.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Загострюється конфлікт міх УЦР і окупаційної адміністрацією.6 квітня 1918р. головнокомандуючий німецькими військами в Україні Ейхгорн видав наказ про засів усіх полів. УЦР розцінила його, як грубе втручання а економічне життя України. УЦР закликала український народ не підтримувати незаконнідії німців.Домовленості між Українською Народною Громадою (П.Скоропадським) і німецько-австрійським командуванням в Україні:

 

1. Визнання Брестських угод.

2. Розпуск УЦР. Відкладення скликання Установчих Зборів до повного «заспокоєння краю».

3. Погодження з німецьким командуванням кількості та умов використання українських збройних формувань.

4. Визнання необхідності відновлення цивільного судового апарату та обмеження компетенції військово-польових судів лише розглядом акцій, спрямованих проти австро-німецьких військ.

5. Упорядкування адміністративного апарату та розпуск усіх комітетів «революційного походження».

6. Зобов’язання України щодо забезпечення потреб військ Центральних країн (Четверного блоку).

7. Відродження вільної торговельної та іншої підприємницької діяльності.

8. Відновлення власності, збереження до певної норми великих господарств для забезпечення експортної здатності хліборобства. Парцеляція (поділ великих господарств на дрібні) великих маєтків, передача землі селянам за викуп у кредит.Встановлення влади П.СкоропадськогоБерезень – квітень 1918р. – поширення руху заможних селянпроти аграрної політики УЦР. З’їзди землевласників уЛубнах (25 березня) та Харкові (6 – 17 квітня).Квітень 1918р. – створення в Києві Української НародноїГромади, яка вступила в переговори з німецькимкомандуванням про зміну влади в Україні шляхом перевороту.26 квітня 1918р. – санкціонування німецьким імператором

Вільгельмом ІІ зміни влади в Україні.26 – 27 квітня 1918р. – роззброєння Синьожупанної дивізії.28 квітня 1918р. – під час засідання УЦР німецькі солдатизаарештували двох міністрів.29 квітня 1918р. – проведення хліборобського конгресу, на який зібралося 6432 уповноважені представники від 8 губерній. Всього в його роботі брали участь 8 тис. делегатів, переважно селяни. Конгрес засудив аграрну політику УЦР і обрав П.Скоропадського гетьманом України. Того ж дня в соборі Св. Софії єпископ Никодим миро помазав гетьмана, а на Софійській площі відслужив молебень. Тим часом віддані гетьману війська захопили всі урядові будинки в Києві та розігнали УЦР.30 квітня 1918р. – П.Скоропадський проголосив себе гетьманом України: зосередив у своїх руках законодавчу, виконавчу та судову владу, керував закордонними відносинами, був головнокомандуючим армією та флотом. В Україні припинила існування УНР, було встановлено монархічну форму державного правління.

Перші кроки гетьмана П.Скоропадського:

1. Проголошено Українську Державу.

2. Законодавча, виконавча і судова влади зосереджені вруках гетьмана.

3. Створено уряд – Раду Міністрів (голова – Ф.Лизогуб),який спирався на кваліфікованих чиновників царськихчасів, великих землевласників та буржуазію.

4. Проголошено недоторканість приватної власності.

5. Видано конституційні документи:- «Грамота до всього українського народу»;- «Закони про тимчасовий державний устрій України».

6. Заходи Ради міністрів:

- розігнано органи місцевого самоврядування;

- переформовано військові частини;

- функції поліції та державної безпеки виконувала Державна варта;

- відновлено козацтво, яке захищало прикордонні губернії України;

- газети потрапили під жорстоку цензуру, заборонялися критика уряду, проведення зборів, мітингів, маніфестацій.

 

Боротьба за відновлення УНР

Жорстокий окупаційний режим, встановлений німецько-австрійським військовим командуванням, викликав у населення невдоволення. Це стало причиною опозиційності майже всіх політичних сил міста і села гетьманському режиму.

Загострюється боротьба проти влади:

1. Липень 1918р. – загальноукраїнський страйк залізничників (200 тис. страйкарів).

2. Літо 1918р. – селянські виступи на Київщині (десятки тис. селян).

3. Повстанська боротьба на Чернігівщині.

4. Повстанський рух на Катеринославщині та в Північній Таврії, який мав анархістське забарвлення (р-н Гуляйполя – Н.Махно).У серпні 1918р. в Києві було створено Українськийнаціональний союз (УНС) для боротьби проти гетьманськогорежиму. До його складу увійшли українські есери, українськісоціал-демократи, українські соціалісти-федералісти, інші дрібнігромадсько-політичні організації. Головою УНС обраноВ.Винниченка.Початок жовтня 1918р. – переговори гетьмана П.Скоропадськогоз УНС (В.Винниченко, А.Ніковський, Ф.Швець).

УНС поставиввимоги:

- проведення аграрної реформи для забезпечення землею трудового селянства;

- встановлення демократичних свобод;

- опрацювання демократичного виборчого закону;

- скликання Українського національного конгресу.

Наприкінці жовтня 1918р. гетьман погодився на входження до складу Ради Міністрів Української Держави представників УНС.14 листопада 1918р. П.Скоропадський видав грамоту про федерацію України з небільшовицькоюРосією (розрахунок на прихильність країн Антанти).У ніч з 14 на 15 листопада 1918р. на засіданні УНС для керівництва збройною боротьбою булаутворена Директорія УНР (тимчасовий верховний орган УНР). Мета – ліквідація гетьманського режиму.15 листопада 1918р. Директорія звернулася до населенняУкраїни з закликом до збройної боротьби проти Гетьманату.Директорія обіцяла: демократичні свободи, 8-годиннийробочий день, передання поміщицьких земель селянам.Центром повстання стала Біла Церква. Ядро військ Директорії– полк Є.Коновальця, командира січових стрільців. 17 листопада1918р. Директорія підписала угоду з представникамиокупаційних військ про їхній нейтралітет у подіях.18 листопада 1918р. було розгромлено гетьманські війська(полк сердюків та офіцерську дружину) під Мотовилівкою,інші військові частини перейшли на бік Директорії.19 листопада 1918р. оголошення Директорією загальноїмобілізації. Головний отаман С.Петлюра видав наказ, уякому обіцяв надати додаткові земельні ділянки всім, хто«своєчасно стане до війська».14 грудня 1918р. П.Скоропадський зрікся влади.18 грудня 1918р. Директорія УНР урочисто вступила доКиєва.

Причини краху Гетьманату:

1. Невдала аграрна політика.

2. Жорсткі заходи проти селянства задля поверненняпоміщицької власності, що викликали невдоволеннячисленних власників чужого майна.

3. Цілковита залежність гетьманської влади від Німеччинита Австро-Угорщини.

4. Поразка держав Центрального блоку (Німеччини,Австро-Угорщини, та їхніх союзників).

5. Незавершеність формування повноцінних збройних сил.

6. Гетьман не спромігся стати національним лідером.